Перший стрибок у тандемі — чого чекати

Перший тандем не потребує ні фізичної підготовки, ні навчання наперед. Усе, що треба вміти, інструктор показує на місці приблизно за чверть години. Допомагає інше: знати, як минає день, бо дивує зазвичай не сам стрибок, а чекання, холод у відчинених дверях і те, наскільки короткою виявляється та одна хвилина.

Приїзд і формальності

Точну адресу ви отримуєте, коли дату підтверджено, бо того чи іншого дня стрибки можуть відбуватися з іншого аеродрому. На місці ви показуєте документ із фотографією, називаєте код із ваучера й підписуєте заяву про відсутність медичних протипоказань. Неповнолітні приносять письмову згоду законного опікуна.

Заява — не формальність, яку підписують не читаючи. Якщо щось зі здоров’ям викликає у вас сумнів, перевірте вимоги ще вдома, а не за столом із ручкою в руці. Що спакувати й у що вдягнутися, розписано в окремому пораднику.

Інструктаж: два положення тіла

Інструктаж триває близько чверті години й зводиться до двох положень тіла. Обидва ви відпрацьовуєте на землі, перш ніж хтось сяде в літак.

• Прогин на відділенні: таз подано вперед, голову відкинуто назад, ноги зігнуті в колінах і відведені назад. У такому положенні тандем одразу лягає животом до землі.
• Руки: зазвичай ви тримаєте їх на підвісній системі на рівні грудей, доки інструктор не поплескає вас по плечу. Тоді їх можна розвести в сторони.
• Ноги на приземленні: ви піднімаєте їх перед собою й тримаєте вгорі, доки ви обоє не зупинитеся.

Якщо інструктор покаже це трохи інакше, зважає саме його версія.

Підвісна система й окуляри

Потім ви вдягаєте підвісну систему пасажира: лямки на плечах, на грудях і навколо стегон. Інструктор підганяє її під вашу статуру й затягує. Сидіти вона має щільно, бо під час розкриття парашута саме вона бере на себе вагу вашого тіла. Ви також отримуєте захисні окуляри, а якщо цього вимагають умови, ще й комбінезон поверх одягу.

З інструктором вас з’єднують чотири замки, два на плечах і два по боках на рівні стегон, але в літак ви сідаєте ще в самій підвісній системі.

Чекання на свій політ

Потім доводиться чекати, і чекання буває важчим за сам стрибок. Черговість польотів залежить від погоди та завантаження зони, тож час приїзду ще не є часом зльоту. Друзі можуть чекати разом із вами, дивитися зльоти й приземлення і нічого за це не платять.

Буває, що зранку хмари висять занизько, а по обіді піднімаються. Буває й так, що день не складається і призначають нову дату; вирішує це зона на місці, а не прогноз у вашому телефоні. Що саме зупиняє стрибки, описано в пораднику коли стрибають.

Набір висоти до 4000 метрів

У літаку гучно, а двері зачинені. Набір висоти спокійніший, ніж можна очікувати, і це добрий момент, щоб подивитися вниз: Помор’я стає дедалі меншим, а ясного дня збоку видно узбережжя. Дорогою нагору інструктор пристібає вас до себе й затягує лямки.

Під час набору висоти тиск падає, і у вухах може саме клацнути, як у пасажирському літаку. Якщо їх починає закладати, допомагає ковтнути або позіхнути.

Двері й відділення

На висоті стрибка відчиняються двері. Разом заходять шум і холодне повітря, бо на 4000 метрах зазвичай приблизно на 25 градусів холодніше, ніж біля землі. Ви з інструктором посуваєтеся до краю. Він ставить вас обох у дверях і сам вирішує, коли відділятися. Якщо ви обрали стрибок з оператором, оператор залишає літак разом із вами.

Тут страх зазвичай найсильніший, і це нормально. Жодного рішення з вашого боку тут немає: ви пристебнуті, а інструктор відділяється. Що буває, коли тіло в дверях заклякає, описано в пораднику про страх перед стрибком.

Перші секунди й вільне падіння

Найгостріші перші приблизно три секунди: шум, холод, жодної підлоги під ногами. Якщо шлунок і озветься, то саме зараз, і зазвичай слабше, ніж на американських гірках, бо літак летить швидко й повітря починає тримати вас від миті відділення. За десять–п’ятнадцять секунд опір повітря зрівнюється з вагою тіла, і швидкість перестає рости. Відтоді ніщо вже не нагадує падіння: лишається сильний рівний потік повітря знизу.

Невдовзі після відділення інструктор викидає маленький стабілізувальний парашут, який називають дрогом. Двоє людей падали б помітно швидше, ніж одна, а дрог тримає вас на рівні близько 200 км/год і згодом витягне основний купол. Зазвичай саме тоді ви відчуваєте поплескування по плечу й можете розвести руки. Якщо у вас камера в руці інструктора, він увесь цей час тримає її біля самого вашого обличчя.

Дихати можна як завжди: потік не забирає повітря. Буває інше: від хвилювання людина затримує дихання, і тоді найкраще крикнути, бо крик виштовхує повітря, а вдих після нього приходить сам. Вільне падіння триває близько хвилини, до висоти розкриття, зазвичай це близько 1500 метрів. Це довше, ніж здається, і все одно замало.

Розкриття парашута

На висоті розкриття інструктор вивільняє дрог, а той витягає основний купол. Підвісна система міцно тягне вас угору, тіло з положення животом донизу переходить у вертикальне, і за кілька секунд потік змінюється тишею. Уперше від дверей ви чуєте власний голос. Що захищає цей момент, описано в пораднику чи безпечний стрибок.

Кілька хвилин під куполом

Кілька хвилин ви летите повільно й тихо. Можна розмовляти, роззиратися, а якщо дозволяють умови, якийсь час покерувати парашутом самому під наглядом інструктора. Лише тепер краєвид складається в ціле, бо у вільному падінні він був тільки тлом. Про це докладно — у пораднику що видно з 4000 метрів.

З кожною сотнею метрів стає тепліше, а тиск росте всю дорогу вниз. Уся різниця між 4000 метрами й землею приблизно така, як під час занурення на чотири метри під воду, на дно глибокого басейну. Якщо закладає вуха, ковтніть, позіхніть або обережно видихніть через затиснутий ніс.

Круті розвороти під куполом можуть розхитати шлунок. Якщо стає зле, скажіть про це одразу; зазвичай вистачає м’якших розворотів.

Приземлення: ноги вгору

Перед приземленням інструктор нагадує про ноги. Ви піднімаєте їх перед собою, високо, і тримаєте так, доки ви не зупинитеся. Інструктор приземляється на свої ноги. Іноді ви завершуєте стоячи, іноді коротким ковзанням на сідницях, і те, й те цілком нормально.

Це єдине в усьому стрибку, що справді залежить від вас. Ноги, опущені зарано, бо земля здається вже близько, приймають удар на себе, тож вони лишаються вгорі до самого кінця.

Після приземлення

Інструктор відстібає вас від себе, ви знімаєте підвісну систему й окуляри. Ноги можуть тремтіти ще якийсь час, а адреналін відпускає людей по-різному: одні не можуть замовкнути, інші сідають і мовчать. Якщо стрибок знімали, відео ви отримуєте після приземлення.

Решту дня плануйте без поспіху. Увечері зазвичай приходить втома, більша, ніж, здавалося б, мали дати кілька хвилин у повітрі.

Читайте далі